Як формується самооцінка?
Самооцінка – це те як ми себе оцінюємо, сприймаємо та з якою цінністю відносимось до себе. Так, так це та сама Любов до себе, відчуття комфорту та гармонії з самим собою.
Але коли і як вона формується?
З дитинства, звідки ще! Із тієї взаємодії з батьками, їхнього сприймання Тебе як дитини. Дитини – яка тільки розпочинає своє життя.
Але хто сказав, що в дорослому житті воно не підкріплюється тим самим найближчим оточенням і самим собою.
Ранній досвід -це і є, те звідки зʼявляється самооцінка та самоцінність.
Напевно кожен із нас хоть раз чув Такі слова як:
«Ти молодець», «Ти хороша дитина», «У тебе все вийде», «Ти талановитий» …, які і дають початок формування позитивного образу себе, в ситуаціях, які відповідають правді.
І в дорослому житті стає простіше бути тим впевненим і відповідальним Дорослим.
- Вибирати для себе своє оточення, яке признає, цінує і сприймає тебе таким як ти є.
- Займатись тими справами, які приносять задоволення і саморозвиток.
- З легкість братись за щось нове і при цьому не боятись.
- Сприймати себе як щось цінне.
А ось фрази:
«Ти нікчемний», «Ти знову все зіпсував», «В тебе, що руки не з того місця ростуть», «Погана дитина», «Скільки не пробуй, в тебе всерівно не вийде» так і не мотивують вірити в себе і свої сили. Тому і з’являється негативна оцінка самого себе.
- Віра в свої можливості занижена.
- Оточення, яке тільки це підкріплює і знецінює Тебе.
- Та і всі свої досягнення знецінюються, ігноруються.
- А от помилки ну дууже добре замічаються.
І ці всі фрази за день в дитинстві могли змінюватись від хороших до поганих і відповідно: «Ти як дитина то хороша, то погана» і так по кругу. Так і формується уявлення про себе.
Так, поведінка дитини може бути різною, та яка злить, засмучує, дратує, радує, веселить, але особистість залишається одна і любов до неї залишається незмінною. І як наслідок формується внутрішня опора на себе, самопідтримка, відчуття себе хорошим, навіть якщо поведінка не відповідає очікуванням оточуючих.
Лікар-психолог Дарія Романець