Від ілюзії Всемогутності до Безсилля
Так іноді хочеться відмотати час назад, виправити, переписати, змінити, думати: «Я повинен щось зробити», «Я зроблю» в ситуації, де я вже нічого не зміню.
І так хочеться жити ілюзією, що я все можу, що я – Всемогутня.
Що ж це таке ілюзія Всемогутності?
- Це неможливість прийняти та усвідомити те, що не все залежить від нас.
- Що я не можу змініти події, які вже відбулися, не зупиню дію/рішення іншої людини, не поверну того хто пішов, не воскрешу того хто помер, не зміню остаточний діагноз.
- Що я чогось колись може не знала, комусь не допомогла, не встигла зробити.
- Це неможливість прийняти іншого таким як він є і пробувати його змінювати.
- Це: «Я не могла помилитись», «Я була не такою як треба», «Я точно зможу», «Я знаю як краще».
- І це роздратування, злість, тривога, біль, сум та відчуття провини.
Скільки б не бігти за своїми «неможливими можливостями», завжди є точка, де можна зупинитись і ця точка – це Безсилля.
- Це почуття від якого просто хочеться скоріше втекти, швиденько пробігти, уникнути та знецінити.
- Це те саме прийняття того, що іноді ми не можемо повпливати на події, які відбуваються.
- Це можливість прощати себе, свої помилки, свої «зробив не так», «не встиг», «був не такий, як треба».
І що з цим безсиллям робити?
1) Зустрічатись з ним, приймати, усвідомлюючи, що:
- в тій точці просто не могло бути по іншому
- наші помилки – це теж частина нашого шляху, як і успіхи
- ми не можемо у житті на все і на всіх впливати
- інколи краще бути просто поруч, замість того щоб рятувати/робити за когось
- мої емоції/почуття не могли бути іншими
- в чомусь ми можемо бути сильними, а в чомусь – слабкими, безсилими
2) Помічати та присвоювати.
Приймаючи себе, своє безсилля – ми приймаємо інших. Не контролюючи все і всіх – знаходимо чуйність і довіру до того, що відбувається. Сприймаємо реальність такою, як вона є. І з часом з’являються сили та ресурс для нового.
Лікар-психолог Дарія Романець
Previous
Вимушено переміщені дітиNext
Ментальне здоров’я
Залишити відповідь