Вимушено переміщені діти
Питання вимушено переміщених осіб може здаватися неважливим, але навіть в звичайному житті може викликати надсильний стрес.
😥Часто при переїздах батьки скаржаться на різку зміну поведінки їх дітей, які після переїзду стають вередливими, агресивними, плаксивими, або закритими та відстороненими.
Навідміну від дорослих, у мирний час, діти рідко говорять про своє бажання пожити в іншому місті, країні, а отже переїжджають вимушено за обставин їх батьків.
🧠Діти немають таких нейрофізіологічних можливостей самостійно продумувати, прораховувати свій переїзд, немають внутрішніх сил достатньо легко і швидко адаптуватися.
Дитина стикається з новим досвідом, який може накладатися на вікові кризи та конфронтувати з їх провідною діяльністю.
Так підліток переїхавши в іншу місцевість попадає в нове соціальне коло однолітків де він є для інших іноземцем, часто не може знайти з ними спільну мову, не тількі за незнанням мови, але і за відсутністю спільного культурного досвіду( меми, блогери, пісні тощо), що вкрай важливо для відчуття себе частиною групи, своїм.
😪Під час військового часу діти також стикаються з емоційною нестабільністю, невивізних батьків, на яких зазвичай спираються. Так, дорослі теж можуть не вивозити обставини, і це нормально.
🫢Так само як дорослі під час війни- діти стикаються з відчуттям сорому, відчувають себе зрадниками та боягузами, якимись не тактими українцями через вимушений переїзд перед тими хто залишився на місці ( на фоні частини суспільства, що звинувачує та знецінює такий досвід).
І так само як діти, батькі також сумують за домом, місцем де їм було добре, і ці почуття – місце, що може вас об‘єднувати.
Рекомендації:
⚠️Перше, що Ви можете зробити для своїх дітей – подбати про себе, щоб мати сили бути витримуючими почуття своєї дитини і підтримуючими як зазвичай;
⚠️Не звинувачувати та не обмежувати своїх дітей у спілкуванні в інтернеті з однолітками, друзями з якими вони почувають себе собою;
⚠️Проводити час з дітьми за активними, руховими та/або командними іграми;
⚠️Підтримувати ідею національної ідентичності, говорити про особливості культурної, історичної спадщини, читати або розповідати казки, міфи і легенди вашої місцевості.