Від ілюзії Всемогутності до Безсилля

Так іноді хочеться відмотати час назад, виправити, переписати, змінити, думати: «Я повинен щось зробити», «Я зроблю» в ситуації, де я вже нічого не зміню. 

І так хочеться жити ілюзією, що я все можу, що я –  Всемогутня.

Що ж це таке ілюзія Всемогутності?

• Це неможливість прийняти та усвідомити те, що не все залежить від нас. 
• Що я не можу змініти події, які вже відбулися, не зупиню дію/рішення іншої людини, не поверну того хто пішов, не воскрешу того хто помер, не зміню остаточний діагноз. 
• Що я чогось колись може не знала, комусь не допомогла, не встигла зробити. 
• Це неможливість прийняти іншого таким як він є і пробувати його змінювати. 
• Це: «Я не могла помилитись», «Я була не такою як треба», «Я точно зможу», «Я знаю як краще». 
• І це роздратування, злість, тривога, біль, сум та відчуття провини.

Скільки б не бігти за своїми «неможливими можливостями», завжди є точка, де можна зупинитись і ця точка – це Безсилля.

• Це почуття від якого просто хочеться скоріше втекти, швиденько пробігти, уникнути та знецінити. 

• Це те саме прийняття того, що іноді ми не можемо повпливати на події, які відбуваються. 

• Це можливість прощати себе, свої помилки, свої «зробив не так», «не встиг», «був не такий, як треба».

І що з цим безсиллям робити?

1) Зустрічатись з ним, приймати,  усвідомлюючи, що: 

• в тій точці просто не могло бути по іншому
• наші помилки – це теж частина нашого шляху, як і успіхи
• ми не можемо у житті на все і на всіх впливати 
• інколи краще бути просто поруч, замість того щоб рятувати/робити за когось
• мої емоції/почуття не могли бути іншими
• в чомусь ми можемо бути сильними, а в чомусь – слабкими, безсилими 

2) Помічати та присвоювати. 

Приймаючи себе, своє безсилля – ми приймаємо інших. Не контролюючи все і всіх – знаходимо чуйність і довіру до того, що відбувається. Сприймаємо реальність такою, як вона є. І з часом з’являються сили та ресурс для нового. 

Лікар-психолог Дарія Романець